У 2009 році на вулицях Хмельницького ще можна було зустріти справжніх «динозаврів» радянської епохи — автомати з газованою водою. Ці апарати, що стали символом дитинства для багатьох мешканців, продовжували працювати навіть після офіційної заборони та відсутності власників. Особливою загадкою залишалися три машини, що стояли біля універмагу «Юність», які регулярно заправляли, попри заяви влади про їхнє зникнення.

Ситуація навколо цих автоматів нагадувала детектив: міська влада та санстанція стверджували, що таких пристроїв у місті вже немає, але місцеві жителі бачили, як хтось їх обслуговував. Заступник начальника управління торгівлі Олександр Луков тоді зазначав, що контроль за ними не ведеться, оскільки офіційно їх не існує. Неофіційні джерела повідомляли, що один автомат розливав чисту воду за 10 копійок, а два інші — воду з сиропом за 25 копійок.

Головною проблемою для санітарних лікарів завжди була спільна склянка. Хоча в апаратах був механізм для ополіскування посуду, про реальну стерильність мова не йшла. Ярослав Главацький, завідувач санітарно-гігієнічним відділом міської СЕС, зазначав, що стерильності ніякої немає, проте радянські санітарні правила, які діяли при розливі напоїв, офіційно не скасовувалися і фактично залишалися чинними.

Колись у Хмельницькому налічувалося близько ста таких автоматів, але до 2009 року вижили лише одиниці. Їхня живучість пояснювалася не бізнес-планом, а ностальгією мешканців, які хотіли хоча б на мить відчути смак дитинства, нехтуючи сумнівним рівнем гігієни. Цікаво, що історія цих пристроїв сягає ще XVIII століття, коли швейцарський годинникар Йоганн Якоб Швепп винайшов сатуратор для насичення води газом.

Сьогодні ці автомати остаточно зникли з вулиць Хмельницького, поступившись місцем сучасним вендинговим апаратам та бутильованій воді. Проте обговорення того, чи була та вода справді смачнішою, досі можна зустріти у соцмережах, де люди згадують звуки мідяків у металевому нутрі апарату та черги біля «Юності».

Ця історія нагадує, як швидко змінюється міський пейзаж і чому ми іноді схильні ідеалізувати минуле, забуваючи про реальні ризики того часу. Автомати з газованою водою залишилися лише у пам'яті та старих підшивках газет, ставши частиною локальної історії Хмельницького.