Нещодавно 143 об'єднаний навчально-тренувальний центр «Поділля» на Хмельниччині отримав лист від колег із 184-го навчального центру. У ньому висловлено вдячність за виховання справжнього патріота, який став прикладом для всіх побратимів. Йдеться про старшого сержанта Ігоря Кобринського, який після поранення та тривалої реабілітації вирішив залишитися у війську та бути корисним. Його історію поділилися з читачами, щоб показати силу духу наших захисників.

Ще до початку війни Ігор Кобринський працював начальником служби безпеки у банках, інкасатором та охоронцем у спецпідрозділі «Титан». Витривалість і дисципліну він загартував під час служби на Північному Кавказі, де отримав рекомендацію до силових структур. Після вторгнення росії він не міг залишатися вдома, уклав контракт і пішов служити в інженерну, а згодом піхотну бригаду.

«Ми потрапили в саме пекло – Покровський напрямок. Отримали завдання тримати позицію біля села Сонцівка, неподалік Курахового. Я – старший групи. Нас четверо і всі з одного міста. Щодня – штурми як не на мотоциклах, то на багі. Росіяни намагалися викурити газом – робили скиди з дронів. Важко дихати, рятувалися підручними засобами. З підвозом – проблема. Топили сніг. Декілька разів хлопці з дронів скидали сухпайки. Якось – 6 пляшок води, то ми пили маленькими ковтками місяць. Останній галет ділили по крихтах», – згадує військовий.

Одного дня два ворожі дрони одночасно зробили скид. Ігор зазнав важких поранень: «Побратими одразу наклали турнікет. Я не міг піднятися, але вони сказали, що мене не залишать. Кажу їм: «Тоді ляжемо всі». І чую у відповідь: «Ну то ляжемо всі». Чотири кілометри тягнули мене. Я цього ніколи не забуду. Ми досі спілкуємося, хоча всі служать у різних бригадах. Часто згадуємо зиму 2024-го і ті 30 днів, які провели разом», – розповів Ігор.

Після поранення Ігор Кобринський пів року лікувався у шпиталях, далі пройшов реабілітацію, ВЛК і був переведений до навчального центру інструктором. Маючи за плечима досвід, старший сержант ділиться з новими воїнами бойовими кейсами. Мотивує гуртуватися, бути зіброю на «ти» і вміти швидко накласти турнікет. Важливе правило – бути впевненим в побратимах і допомагати один одному.

Нещодавно йому запропонували нову посаду, власне тому він і здобув фах кухаря. Тут він проявив себе на відмінно: виявився найкращим на курсі й успішно склав іспит. Нагороджений посвідченням «Кращий фахівець», мотиваційним жетоном та футболкою із логотипом навчального центру. «Я люблю кухню. З м'яса практично все можу приготувати: смажене, варене, тушковане, з підливою чи без, з різними соусами. Оскільки часто готував на свята та дні народження, мені легко було навчатися. Усе конспектував, вчив до двох-трьох годин ночі. На практичних не боявся експериментувати. На заняттях вчилися не лише готувати, а й прораховувати кількість продуктів, складати меню з урахуванням калорійності та кількості людей, подачу. Волонтери привезли заморожене м'ясо бізона. На практичну частину іспиту я приготував стейки з підливою і красиво подав. Вийшло смачно», – ділиться успіхами Ігор.

Старший сержант зізнається, що готовий залишатися у війську, де б не довелося служити — аби лишень бути корисним і наближати мир для України. Його приклад нагадує, що навіть після важких випробувань можна знайти нове покликання та продовжувати захищати свою державу.