Хмельницький апеляційний суд остаточно вирішив спір за спадщину житлового будинку, який постраждав від пожежі. Суддя визнав, що права на майно належать як позивачці, так і її брату, незважаючи на вимоги жінки отримати всю нерухомість на свою власність. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Справа стосується будинку з господарськими спорудами, який залишився після смерті діда. Позивачка та її брат були єдиними спадкоємцями, оскільки їхня матір померла раніше. Обидва родичі проживали разом із померлим на момент відкриття спадщини, що дає їм право на майно як спадкоємцям наступної черги.

Головна проблема виникла через втрату документів. Під час пожежі згоріли правовстановлюючі документи на будинок, через що позивачка не змогла оформити спадщину в нотаріальному порядку. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через відсутність цих паперів, що змусило звернутися до суду.

Жінка наполягала на тому, що її брат, хоча й прийняв спадщину, фактично не займався її оформленням і тривалий час перебуває за кордоном. Вона просила суд визнати за нею право власності на весь будинок, стверджуючи, що брат не заперечує проти оформлення майна виключно на її ім'я.

Дунаєвецький районний суд частково задовольнив позов, визнавши право власності лише на частину майна. Позивачка подала апеляційну скаргу, скаржачись на неправильне застосування статті 549 Цивільного кодексу УРСР. Вона вважала, що для прийняття спадщини потрібно одночасно виконати дві умови: фактичне управління майном і подання заяви нотаріусу.

Колегія суддів апеляційного суду відхилила цей аргумент. Суд наголосив, що достатньо виконання хоча б однієї з двох умов: фактичного вступу в управління або володіння майном, або подання заяви. Оскільки обидва брати продовжували жити у будинку після смерті діда, вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Крім того, суд звернув увагу на те, що брат позивачки не подавав заяву про відмову від спадщини. Його реєстрація в іншому місті відбулася лише через 15 років після відкриття спадщини, що підтверджує, він не втратив статус спадкоємця. Таким чином, суд справедливо розділив майно між двома родичами.