Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яке відмовило сестрі загиблого військового у встановленні факту перебування на утриманні. Жителька Хмельниччини не змогла отримати статус утриманця, оскільки є повнолітньою та працездатною особою.

Заявниця звернулася до суду після того, як її брат загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Вона стверджувала, що з 2019 року вони проживали разом, вели спільне господарство, а після його мобілізації у 2023 році він перераховував майже все своє грошове забезпечення на їхнє утримання.

Після загибелі брата жінка отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інших близьких родичів у загиблого не було. Тому вона просила суд визнати її утриманкою, посилаючись на систематичну фінансову допомогу, яка становила основу її бюджету.

Апеляційний суд розглянув обставини справи та звернув увагу на вимоги законодавства. Для визнання особи утриманцем необхідно, щоб вона мала право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».

Згідно зі статтею 30 цього Закону, право на таку пенсію мають непрацездатні члени сім'ї загиблого. Брати та сестри можуть претендувати на допомогу лише за умови відсутності працездатних батьків, а також якщо вони не досягли 18 років або мають інвалідність, встановлену до повноліття.

Суд зазначив, що на момент загибелі брата заявниця була повнолітньою, працювала хіміком на підприємстві та не мала інвалідності. Відсутність непрацездатності виключає можливість визнання її утриманкою загиблого військовослужбовця, незалежно від факту спільного проживання та фінансової допомоги.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення без змін. Ця справа нагадує про важливість чіткого розуміння законодавчих норм щодо соціального захисту членів сімей військовослужбовців.